ДИРЕКТОР НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СХОДОЗНАВСТВА

Мушкудіані Олександр Несторович

доктор філологічних наук, професор,

член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України.

Народився 22 квітня 1938 року, в с. м. Местіа, Местійського району Грузія. Вищу освіту здобув в Київському педагогічному інституті ім. О. М. Горького (закінчив у 1966 р.); працював власним кореспондентом Грузинського радіо і телебачення в Абхазії (1966–1969 рр.); в Українській радянській енциклопедії, науковим редактором Шевченківського словника (Т. 1, 2. 1978); 1969 р. вступив до аспірантури Київського педінституту ім. О. М. Горького – закінчив 1973; читав лекції з літератур народів Сходу у вищих навчальних закладах України: у Ніжинському педагогічному інституті ім. М. В. Гоголя; Переяслав-Хмельницькому педагогічному інституті ім. Г. Сковороди; Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.З 1974 по 2004 за сумісництвом по кафедрі теорії літератури та компаративістики. Член спеціалізованої вченої ради Інституту філології з 1999р. У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію “Українсько-грузинські літературні взаємини кінця 20-х – 30-х років ХХ ст.”, у 1996 р. докторську дисертацію “Роль перекладу в грузинсько-українських літературних зв’язках”. З 1973 р. по 1996 р. працював в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (молодший, старший науковий співробітник, зав. відділу). Автор понад 200 наукових статей, у тому числі: “«Заповіт» Шевченка грузинською мовою” (1972 р.); “«Кавказ»” Шевченка в грузинських перекладах” (1976 р.); “Т. Шевченко в грузинській критиці” (1977). Брав участь у Шевченківських наукових конференціях (ХІХ, ХХІ-ХХІІ, та ХХІІІ). Автор монографій, у тому числі: “Взаємозбагачення і зближення літератур народів СРСР” (у співавторстві, К., 1977); “Тема дружби та інтернаціоналізму в багатонаціональній радянській літературі” (К., 1981); “З історії українсько-грузинських літературних взаємин кінця ХІХ – початку ХХ ст.” (К., 1986); “Грузинсько-українські літературно-мистецькі взаємин 20-х – 30-х років ХХ ст.” (К., 1991); “Сааді. Життя і творчість” (К., 1999); “Біля витоків індійської та іранської літератур” (К., 2000); «Грузинська світлиця Івана Франка (2006р.); “За горами гори (Тарас Шевченко і Грузія)” (К., 2008); навчальних посібників та комплексів: “Сааді” (К., 2002); “«Рігведа» і «Авеста»” (К., 2002); “Світова література (Схід)” (К., 1997); «Світова література» (Схід) семінарські заняття 2000р.; навчально методичні комплекси “Література Китаю” (2001), “Література Індії” (2002); “Література Ірану” (2003); “Література Японії” (2003). З груз. на укр. мову переклав твори Я. Цуртавелі “Мучеництво святої Шушанік”, І. Сабанідзе “Мучеництво Або Тбілелі”, М. Хонлі “Амірандареджані”, Г. Мерчулі “Житіє Григорія Хандзтелі”, “Навернення Грузії”; В. Зарзмелі “Житіє Серапіона Зарзмелі”; оповідання, новели, романи І. Чавчавадзе, К. Гамсахурдіа, Н. Думбадзе, Н. Хундадзе, А. Гасвіані та інших. З української мови на грузинську переклав окремі твори Т.Шевченка, І.Франка, В.Стефаника. Окремою книгою видав (з передмовою і коментарями «Пам’ятки давньогрузинської літератури» (2006).Нині у Київському міжнародному університеті читає курс лекцій з літератур народів Сходу, Істрій зарубіжної журналістики. Завідувач кафедри української і світової культури та літератур. Відповідальний редактор наукових журналів “Вісник” (Літературознавчі студії) та “Orientalis”.

За зміцнення дружби між українським та грузинським народами нагороджений “Почесною грамотою Верховної Ради Грузії” та “Орденом честі” – Республіка Грузія.