За ініціативи студентів в Інституті журналістики Київського міжнародного університету

25 березня 2010 року був проведений майстер-клас відомого журналіста, сценариста, режисера документальних фільмів, письменника й телеведучого Юрія Макарова.

Організаційне забезпечення зустрічі:

Зикун Н.І. – директор Інституту журналістики КиМУ, кандидат філологічних наук, професор;

Горевалов С.І. – заступник директора Інституту журналістики КиМУ, доктор філологічних наук, професор;

Безручко О.В. – директор Інституту телебачення, кіно і театру, завідувач кафедри кіно-, телемистецтва КиМУ, кандидат мистецтвознавства, професор.

Послухати історію успіху Юрія Володимировича прийшли студенти І–ІІ курсів спеціальностей «Журналістика» й «Кіно-, телемистецтво».

Пан Макаров вирішив побудувати свою розповідь так, щоб були обговорені проблеми, які постають перед журналістами, а також розв’язати такі питання: чи існує українська журналістика й до чого себе готувати в подальшій роботі?

За власними спостереженнями пана Макарова в країнах, де люди намагаються не брехати й довіряти один одному, ліпше розвинений бізнес, добре функціонує адміністративний апарат і громадський сектор. В Україні громадський сектор ганебно низький. В інших країнах суспільство тримається на ілюзії чесних відносин (може набути резонансу в суспільстві інформація про одержання кимось хабара, непристойна поведінка впливових осіб та ін.). В Україні нікого не можна здивувати цією інформацією, тому що всі сприймають за належне і хабарництво, і зневагу, і розкіш. Українське суспільство переконане, що така поведінка посадовців є нормою і не можна нічого змінити. Тому логічним постає запитання «Навіщо займатися журналістикою, якщо нічого не можна змінити?». Журналіст повинен знаходити прості пояснення, робити малий внесок у поліпшення певної ситуації, виконувати свої функції. Влада тільки вдає, що їй байдужі ЗМІ, а насправді вона боїться і ненавидить їх, якщо преса непідкупна. Журналіст відчуває піднесення і неабияке задоволення від того, що стаття вийшла в друк і він став центром кристалізації якогось розуміння, знайшов однодумців. Професійні навички полягають не стільки в умінні викласти й зібрати інформацію, скільки в обізнаності на загальноосвітньому рівні. Щоб висвітлювати тему, потрібно мати про неї елементарне уявлення. Також у журналіста повинні бути власні погляди, переконання й думки, що набуваються з часом.

За часів СРСР видання друкувалися багатомільйонними накладами, статті писали вільно, проте все було під контролем партії. Журналісти купували журнал «Америка», який складався з 30 % матеріалу, написаного спеціально для нього, а решту складали передруківки з інших американських видань. Це видання було зразком іншої журналістики, іншого мислення, іншого світогляду. Також тоді існував, так званий, «самвидав» – заборонені матеріали друкувалися мізерним накладом. Їх передруковували на друкарських машинках і таємно розповсюджували між зацікавленими людьми.

Пан Макаров вважає, що журналістика статків не приносить, якщо її не поєднувати (або зовсім замінити) з роботою в передвиборчих кампаніях, шоу-бізнесі, рекламі та інших сферах. Зараз у мережі Інтернет існує газета «Ежедневный журнал», у якій виходять статті таких журналістів, як В. Надєїн, Ю. Латиніна та інші.

Студентів цікавили такі питання:

– Як саме пан Макаров потрапив у журналістику?

Будучи філологом за фахом, наприкінці 80-х років пан Юрій почав працювати в Радіотелеграфному агентстві України (нині Укрінформ), набув життєвого досвіду протягом 6 років. Після цього він уже не уявляв себе в іншій сфері.

– Яке його ставлення до сучасного українського кінематографа?

Що стосується українського кінематографа, то його як сфери не існує в Україні, тому що для його розвитку потрібні великі гроші, яких у нас немає. Ми можемо розраховувати тільки на спільні міжнародні проекти. Проте телевізійне кіно є і непогано розвивається.

– Чи є в Україні сучасна молодіжна преса і на якому вона рівні?

Про молодіжну пресу нічого певного сказати не міг, тому що сам вже не молодий і не знає чим зараз живе українська молодь.

– Що є важливим під час роботи у студії?

Під час роботи у студії важливо об’єктивно висвітлювати матеріал, а якщо жанр дозволяє, то можна прокоментувати, посперечатися. У бесіді з людиною слід не заблукати у власних поглядах, не втратити провідну свою ниточку.

«Журналістика нелегка, проте дивовижно цікава професія! Потрібно мати мету, бути впевненим у своїх силах, рівнятися на високі моральні цінності – тоді гарантовано знайдеш своє місце в житті, а робота буде приносити задоволення тобі й сприятиме удосконаленню світу», – таку настанову дав відомий телеведучий Юрій Макаров студентам Київського міжнародного університету

на прощання.