28 жовтня 2009 року студенти Київського міжнародного університету різних напрямів підготовки взяли участь у роботі круглого столу на тему:

«Роль і місце ООН у глобалізаційних процесах сучасності»

(до 64 річниці Організації Об’єднаних Націй).

Круглий стіл – спільний проект НДІ глобалізації та європейської інтеграції, інститутів психології та соціально-політичних наук, міжнародних відносин КиМУ.

Почесними гостями круглого столу були:

Удовенко Геннадій Йосипович – екс-міністр закордонних справ України, президент 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (1997-1998 рр.), голова економічного і спеціального політичного комітетів Генеральної Асамблеї ООН, почесний доктор Бріджпортського університету (США), Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН);

Бандурка Олександр Маркович – академік академій правових наук, інженерних наук України, заслужений юрист України, народний депутат України І–ІV скликань, доктор юридичних наук, професор.

Відкриваючи круглий стіл, проф. Некряч А.І. – директор НДІ глобалізації та європейської інтеграції, Інституту психології та соціально-політичних наук КиМУ, підкреслила роль ООН як найважливішої у світі міжнародної організації, створеної для підтримання й укріплення міжнародного миру й безпеки, розвитку співробітництва між державами. Створення ООН стало можливим у результаті об’єднання зусиль держав у боротьбі з нацизмом у період Другої світової війни.

Вітаючи учасників заходу, Бандурка О.М. зазначив, що спілкування людей – це об'єктивна необхідність для співіснування, а ефективне ділове спілкування – це обмін думками, пошук спільного рішення. В історії людства відомо багато угод, уній, союзів, міжнародних організацій, які створювалися саме для цього. На думку Олександра Марковича, ми можемо пишатися тим, що Україна була однією з країн, яка брала активну участь у розробці Статуту ООН. Глава делегації України на конференції в Сан-Франциско, Міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де розроблялися преамбула й глава 1 «Цілі та принципи» Статуту ООН. Україна однією з перших підписала Статут i ввійшла в групу з 51 держав-засновниць ООН. Після проголошення незалежності України участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй було визначено одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики нашої держави.

Олександр Маркович відрекомендував і надав слово Удовенку Геннадію Йосиповичу як реформатору ООН, єдиній людині на радянському й пострадянському просторі, яка за всі роки існування ООН обиралася Президентом її Генеральної Асамблеї, видатному дипломату й політику, який за день до круглого столу повернувся з Нью-Йорка.

У своєму виступі-доповіді Геннадій Йосипович підкреслив роль молоді у розбудові України. За 18 років незалежності України й досі ведуться суперечки щодо того, яку державу будувати. Через довге перебування у складі Радянського Союзу в українців з’явився синдром меншовартості. Ще однією проблемою є відсутність толерантності в українському політикумі. Наше завдання – подолати їх. І це зможуть зробити нові молоді дипломати, які зараз здобувають вищу освіту в КиМУ. Для цього потрібно працювати над собою, знати не менше 2 іноземних мов, у формуванні своїх персональних якостей додержуватися правила «Три П» (патріотизм, професійність, порядність), завжди й скрізь відстоювати інтереси своєї країни. Як один із прикладів небувалої «живучості» у світі дипломатії (28 років), супервідстоювання інтересів країни (Містер «Нет») було названо Громика А.А. – Міністра закордонних справ СРСР (1957–1985 рр.).

Геннадій Йосипович детально висвітлив найважливіші етапи діяльності ООН, охарактеризував права України й Білорусії як радянських республік в ООН, розповів про внесок України в її діяльність у сферах роззброєння, економічного й соціального розвитку, захисту прав людини.

З офіційними візитами Україну відвідували чотири рази Генеральні секретарі ООН, а саме: У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Хав’єр Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.).

1997 року Міністра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Особливо Україна пишається тим, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка ввійшла в історію як «сесія реформ», схвалила всеохоплюючу програму реформування Організації, запропоновану її Генеральним секретарем К. Аннаном, i надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню Організації. Україна тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948–1949, 1984–1985, 2000–2001 рр.), чотири рази – членом Економічної i Соціальної Ради (останній раз – 1993–1995 рр.). Кульмінацією членства України в Раді Безпеки ООН стало її головування у цьому органі в березні 2001 року. Цей місяць став одним з найпродуктивніших і найефективніших у діяльності РБ, яка предметно розглядала низку найактуальніших світових проблем, зокрема, кризові ситуації на Балканах і Близькому Сході.

Студентів цікавили такі питання:

– Як Ви вважаєте, чи є необхідність нині в реформуванні ООН, якщо так, то яких саме її структур?

– Будучи членом ООН, чи була Україна ініціатором прийняття якихось конвенцій, угод?

– Чи є Україна контрибутором до миротворчих операціях ООН?

– Чи отримує Україна допомогу з боку ООН у межах якихось програм?

Із відповідей пана Удовенка можна зробити такі висновки:

1. Україна входить до 10 найбільших держав-контрибуторiв світу до операцій ООН щодо підтримки миру серед європейських країн i брала участь у мiсiях ООН в Афганістані, Боснії i Герцеговині, Грузії, Демократичній Республіці Конго, Косово, Лівані, Східному Тиморі, Сьєрра-Леоне, Хорватії.

2. Україна стала ініціатором Конвенції щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинності в січні 1999 року.

3. Завдяки активній позиції України в міжнародних організаціях наша країна одержала значну технічну, матеріальну й фінансову допомогу, зокрема, від Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологічного фонду, МАГАТЕ, Міжнародної організації праці (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО. Значні обсяги зовнішньої допомоги Україна одержала для вирішення складного комплексу завдань, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи й облаштуванням колись депортованих народів, зокрема, кримських татар.

Підводячи підсумки роботи круглого столу, Бандурка Олександр Маркович подякував Геннадію Йосиповичу за прекрасний урок дипломатії для студентів Університету. Ще раз підкреслив роль ООН у світі, її Статуту й прийнятої у 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН Декларації прав людини, а також розгалуженої структури різноманітних міжнародних інститутів, основне призначення яких – сприяти взаємодопомозі й налагодженню співробітництва всіх країн світу: ЮНЕСКО (організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я), ЮНІСЕФ (дитячий фонд ООН) тощо.

Студентам КиМУ дуже сподобалася цікава й жвава лекція пана Удовенка, адже дізнаватися про важливі історичні події від людини, яка брала безпосередню участь у них, значно цікавіше, ніж читати у книжках.

Тож студенти Київського міжнародного університету з нетерпінням очікують на наступну зустріч з Геннадієм Йосиповичем Удовенком.