Вітчизняна державність як об'єкт юридичної науки має власну історію, з одного боку, тісно пов'язану із загальною історією суспільства, а з другого – багату на особливості. Сучасна незалежна Україна, котра постала перед світом у 1991 році, є спадкоємицею величезного державницького досвіду країни.

Cаме ця тематика стала предметом обговорення Міжвузівського круглого столу «Український референдум: історичний шлях до Незалежності», приуроченого до 20-річчя референдуму про незалежність України, який пройшов 16 грудня 2011 року в Київському міжнародному університеті і був організований кафедрою суспільно-політичних наук (завідувач кафедри – професор Іванченко Р.П., кандидат історичних наук).

У роботі круглого столу взяли участь:

Швайка М.А. – директор НДІ з економічних і гуманітарних проблем, доктор економічних наук, професор;

Пилипенко О.І. – директор Інституту психології та соціально-політичних наук, кандидат педагогічних наук, професор;

Зикун Н.І. – директор Інституту журналістики, кандидат філологічних наук, професор;

Богашов О.А. – заступник директора Юридичного інституту, кандидат юридичних наук, доцент;

Холод О.М. – завідувач кафедри масової комунікації, доктор філологічних наук, професор;

викладачі і студенти різних напрямів підготовки.

Зикун Н.І. у вступному слові привітала організаторів круглого столу, зокрема, відому дослідницю, автора низки історичних романів – Іванченко Р.П., яка гуртує навколо себе небайдужу молодь, що народилась і виросла в незалежній державі, схильна до наукових історичних досліджень, що стануть запорукою подальшого розвитку унікальної української духовності.

Доповідь Раїси Петрівни була присвячена історичному досвіду волевиявлення українського народу, періодам Гетьманщини й Козацтва в історії України. Раїса Петрівна зробила глибокий аналіз реальних подій і однобоких й упереджених коментарів з боку інших країн, насамперед, Росії.

Швайка М.А. поділився власними спогадами про славнозвісні події 1991 року. Присутні мали унікальну можливість почути від свідка про правдиву ситуацію, що склалася в Україні, про невпевнену позицію тогочасного керівництва України. У серпні 1991 року розпочався новий етап – етап загальнодемократичної революції, під час якої юридично ліквідовано компартійну систему, припинив існування «непорушний» Союз РСР. Розпочався незворотний процес об'єктивної суверенізації республік, який М. Горбачов з гіркою іронією назвав «парадом суверенітетів». Однак це був не парад, а природний рух народів до волі, прагнення утворити власні суверенні держави.

Специфіка оцінки молоддю наслідків референдуму про незалежність (1991 р.) і результати опитування 2010 року, які проводили Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, Київський міжнародний інститут соціології, Research & Branding Group стали предметом виступу Холода О.М. Виявилося, що загальні показники прихильників незалежності (1991 р. – 90,4%, 2011 р. – 83%) і тих, хто не визначився із своїми поглядами (близько 11%), суттєво не змінилися.

Проте, в державі й нині існують політичні сили, які не зацікавлені у розбудові незалежної України й чинять опір свободі волевиявлення народу, захисту його інтересів.

Панченко В.О. – професор кафедри теорії та історії держави і права, кандидат історичних наук – у своєму виступі емоційно розповів історію становлення національних символів України, спираючись на документальні факти. Жовто-блакитні кольори, тільки з різними символами, зустрічаються в історичних документах у різні часи і в різних областях. Що стосується герба, то він змінювався в певні історичні періоди. І тільки у 1918 році Г. Нарбут розробив проекти Державного Герба і Печатки Української держави, які і були затверджені гетьманом Скоропадським.

Володимир Олександрович закликав студентів вивчати, аналізувати, пропагувати історичні факти, не допускаючи спекуляції ними.

З тенденціями розвитку негативних явищ і їх превенцією у сфері соціальної діяльності ознайомив Пилипенко О.І. Олександр Іванович зазначив, що на початку 90-х років урядовці не дослухалися до попереджень науковців, до застереження про період аномії, у якому простежується сплеск проявів негативних явищ. У радянські часи зниження негативних проявів контролювалося такими процесами, як ізоляція і переслідуванні. А в демократичному суспільстві, де межі свобод ширші, потрібно розбудовувати соціальні служби, діяльність яких буде дієвим попередженням негативних проявів, а також розвивати волонтерський рух як ще одну модель соціальної діяльності.

Під час круглого столу студенти-доповідачі продемонстрували ґрунтовну підготовку, поінформованість і небайдуже ставлення до історичної спадщини України.

Єфименко Олександра (журналістика), «Перша Київська державність за «Руською правдою».

Пономарьова Юлія (міжнародне право), «Відродження української державності в середині XVII ст.»

Єрьоменко Валерія (журналістика), «Козацько-гетьманська держава за часів Б. Хмельницького».

Алєксєєва Дар'я (міжнародні відносини), «Зовнішня політика Івана Мазепи».

Носач Наталя (журналістика), «Хрещення Русі для утвердження держави».

Головко Крістіна (журналістика), «Державна концепція «Березневих статей».

Учасники круглого столу дійшли висновку, що акт проголошення незалежності України не був випадковим явищем, навіяним серпневим путчем. Народ його прийняв, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, з метою становлення України на довгі роки економічно, політично та ідеологічно незалежною.