Україна вже двадцять років є незалежною країною, але процес переосмислення історії, ролі в ній визначних діячів, пристрасних синів нашої Батьківщини, тільки розпочався. Київський міжнародний університет готує висококваліфікованих фахівців і виховує відданих патріотів України. 31 березня 2011 року студенти Інституту телебачення, кіно і театру, Інституту журналістики КиМУ мали змогу побувати на своєрідному уроці мистецької гідності й національної свідомості, взявши участь у круглому столі на тему: «Володимир Терентійович Денисенко – режисер і педагог» (з переглядом і обговоренням художнього фільму «Совість»).

У заході, який організували Інститут телебачення, кіно і театру, Інститут журналістики КиМУ брали участь Зикун Н.І. – директор Інституту журналістики, професор; Швайка М.А. – директор НДІ з економічних і гуманітарних проблем, професор; Холод О.М. – завідувач кафедри масової комунікації, професор; Полєшко С.М. – доцент кафедри кіно-, телемистецтва; Олійник  М.Д. – доцент кафедри кіно-, телемистецтва; Квасницький О.А. – технічний директор навчальної телестудії КиМУ.

Безручко О.В. – заступник директора Інституту телебачення, кіно і театру, завідувач кафедри кіно-, телемистецтва, професор – зазначив, що творчість В.Т. Денисенка була гостросоціальною і безкомпромісною. Створені ним фільми висвітлювали проблеми сучасності, правдиво відтворювали історичні події, звеличували людину, поважаючи її пошуки й прагнення. Представляючи гостю круглого столу – сестру режисера – Галину Терентіївну Денисенко, Олександр Вікторович сказав, що написав кілька статей про творчість Володимира Терентійовича й надрукував їх у різних виданнях, які й презентував Галині Терентіївні на знак глибокої пошани до таланту й творчості українського режисера й сценариста.

Галина Терентіївна розповіла про нелегкі дитячі роки майбутнього режисера, про те, що пекло війни залишило свій глибокий відбиток на всій подальшій творчісті Володимира Терентійовича. Всього він зняв 11 фільмів і написав сценарії до 23 фільмів, а лібрето до 2-х опер «Громовой понедельник» й «Владимир – красное солнышко» він писав 15 років, базуючись на історичних матеріалах періоду Київської Русі. До речі, він ретельно збирав усю інформацію щодо подій, за якими планував знімати фільм чи писати сценарій. У 1947 році Володимир Терентійович вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, проте закінчити його зміг лише багато років потому: на другому курсі його було заарештовано й ув’язнено на 5 років за український буржуазний націоналізм. Багато фільмів митця залишилися на полицях або зазнали радикальних виправлень, тому що московському керівництву не потрібна була правдива історія України. Проте фільм «Совість» не зазнав цензури, бо знімався як дипломна робота за 2 місяці у звичайному селі за участю 18 студентів. У фільмі було багато гетьманщини й глибокого патріотизму, тому його поклали на інститутську полицю, а згодом ставили в прокаті на перші (о 9.00) й останні (о 23.20) сеанси.

Володимир Терентійович консультувався з С.М. Будьонним, І.Х. Баграмяном щодо подій перших місяців Другої світової війни, досконало вивчав документи. У результаті чого з'явився фільм «На Київському напрямку», який радянські ідеологи заборонили показувати в широкому прокаті.

«На сучасному етапі розвитку суспільства ми спостерігаємо знецінення людських цінностей, приземлення мрій і прагнень, тому завдання старшого покоління передати молоді гідність, здобутки літературної спадщини, національну свідомість, щоб вона жила, а не виживала, була вільною, а не поневоленою, вчилася цінити й дбати про людське життя й щастя», – наголосила Г.Т. Денисенко.

Після перегляду фільму «Совість» виступили Полєшко С.М. й Олійник М.Д. (учень видатного режисера) про особливості створення вищезгаданого фільму.