Протягом своєї історії люди не тільки тяжко працювали, боролися за виживання, виховували дітей, а й завжди мріяли. Серед сміливих мрій людства було й бажання відтворити рух на екрані, яка здійснилася 28 грудня 1895 року (цей день вважається днем народження кінематографа).

Як людство йшло до цієї мрії, які події підготували народження кіно – тема майстер-класу історика кіномистецтва, дійсного члена Міжнародного товариства «Magic Lantern Society»

Сергія Дмитровича Гавриленка, який відбувся в Київському міжнародному університеті 1 квітня 2010 року.

Почесного гостя представив директор Інституту телебачення, кіно і театру професор Безручко О.В.

Історик кіномистецтва розпочав свою розповідь з подій 1420 року, коли католицький монах випадково винайшов пристрій для показу страхітливих картинок, який став праобразом «чарівних ліхтарів» (перший опис «чарівного ліхтаря» як технічного засобу з’явився в середині XVII століття в книжці Атанасіуса Кірхера «Мистецтво світла й тіні»).

Сергій Дмитрович, «гортаючи» сторінки передісторії кінематографа, зупинився на її ключових моментах:

- наприкінці XVII – на початку XVIII століття Джованні Баттиста Піранезі, використовуючи гравюри на мідних листах, демонстрував денні й нічні пейзажі за допомогою «чарівних ліхтарів»;

- у 90-ті роки XVIII – на початку XIX століття Етьєн Робер уперше розпочав застосовувати «чарівні ліхтарі» для створення фантасмагорій (назва походить від грецького «танок примар»). Проекція страхітливих зображень на клуби диму, напівпрозорі екрани справляло неперевершене враження на глядачів. Цікаво, що відтворення за описом подібної фантасмагорії нині справило на досвідчених глядачів XXI століття таке ж саме враження, що й на сучасників Етьєна Робера;

- на початку XIX століття виникли перші оптичні ілюзіони, які спочатку передбачають наукові, а потім – усе більше комерційні цілі. Спочатку ефект руху створюється в тауматропі, а в 30-ті роки XIX століття Уїльям Джордж Хорнер винайшов зоотроп;

- 1870 року Еміль Рейно виготовив праксиноскоп, а згодом відкрив перший оптичний театр;

- 1894 року Герман Кейслер винайшов мутоскоп, який дозволив відтворити суцільний рух завдяки швидкій зміні картинок (майже одночасно з’явився кінетоскоп).

Особливу увагу С.Д. Гавриленко приділив передісторії виникнення кінематографа в Росії (від використання на початку XIX століття слайдів для народної освіти до діяльності видатної особистості С.М. Прокудіна-Горського) і в Україні (винахід Йосипа Андрійовича Тимченка дозволив на 3 роки раніше за братів Люм’єр продемонструвати кінострічку).

Сергій Дмитрович продемонстрував і детально схарактеризував слайди, які використовувались у «чарівних ліхтарях», а саме:

Ø статичні (мальовані й фотослайди);

Ø механічні (ті, що передають рух, зокрема, складний);

Ø портретні, вітальні;

Ø дискові («колесо руху») тощо.

Протягом майстер-класу історик кіномистецтва проводив паралелі між минулим і теперішнім, а також звертав увагу студентів на те, наскільки цікаве застосування розглянутих винаходів нині. Наприклад, усі присутні мали змогу скористатися діапроекторами й слайдпроекторами («нащадки чарівних ліхтарів»), подивитися як працює грамофоно-фантоскоп (сучасна версія зоотропа), або порівняти слайд «Аліса в країні Чудес», створений у XIX столітті, із сучасною версією казки у 3D форматі.

Крім того,

Сергій Дмитрович запропонував усім охочим подивитися фільм на мутоскопі.

Наприкінці майстер-класу Сергій Дмитрович подарував Університету свою книжку «Precinema», а також фільм «Н.В. Гоголь. Истоки» (1 квітня традиційно відзначають річницю від Дня народження видатного письменника). У свою чергу, професор Безручко О.В. подякував гостю за надзвичайно цікавий майстер-клас і подарував свою книжку «Невідомий Довженко».

Майстер-клас викликав жвавий інтерес у студентів Інституту телебачення, кіно і театру, адже, крім поглибленого ознайомлення з передісторією кінематографа, вони мали змогу безпосередньо доторкнутися до її артефактів. Саме в майстер-класах реалізується принцип «навчання через практику», який гарантує випускникам КиМУ не тільки глибокі теоретичні знання, а й готовність до практичної роботи за обраним фахом.